"Мамині очі"

Вже вечір приліг біля хати,
У золоті верби старі,
З надією дивиться мати
На плетиво сивих доріг.

Приспів:
Мамині очі, як зорі ясні,
Мамині очі бувають сумні,
Коли нас немає, коли виглядають,
Мов долю і ночі і дні.

Надію у серці плекає
І стелить задуму на шлях
Іскринками сонця палає
У маминих добрих очах.

Приспів.

В них ласка любов'ю зігріта,
Озерця земного добра,
В них промені ясного літа
І рокиво цілих порад.

Приспів.

Мамині очі, як зорі ясні,
Мамині очі бувають сумні,
Коли нас немає, вони виглядають,
Мов долю і ночі і дні.

 

МАМА! (Юлія Рай)

Комусь я посміхнусь зранку,
А в комусь я помилюсь аж до рани.
Мама! Ти чуєш - йому прикро,
Він каже: йому сумно,
А я до нього звикла.

Кажуть люди, гірше не буде,
Та не тане мій біль.
Ну як же я без нього?
Скажи, чому він не мій.

Приспів:
І кричали йому весни в слід,
А для нього було мало слів,
А для нього був весь світ німий
Скажи, чому він не мій.
І котилась я, мов камінь, вниз,
А для нього було мало сліз,
А для нього був весь світ німий,
Скажи, чому він не мій.

Колись я розірву кляте коло
А може я не зумію ніколи,
Мама! І буде справді прикро
І неможливо сумно,
Я так до нього звикла...

Кажуть люди, гірше не буде,
Та не тане мій біль
Ну як же я без нього?
Скажи, чому він не мій.

Приспів

 

МАТЕРИНСЬКА ЛЮБОВ (Микола Мозговий)

Від порога дитинства у далекі світи
Пролітають птахами дні за днями, роки.
Та куди б не занесли мене долі дороги,
Скрізь мене зогрівала твоя вірна любов.
Вона вчила любити найдорожче у світі,
Рідну матінку-землю вона вчила любить.

Приспів:
Твоя любов дає мені наснагу,
Твоя любов веде в незнаний світ.
Так буть вовік, благословенна мати,
Твоя любов вчить, як у світі жить.

І куди б не занесли, мене долі дороги.
До батьківської хати вічно кличуть мене
Твої стомлені руки, такі ніжні, ласкаві,
Твоя вірна, безмежна, материнська любов.

Приспів

 

МАМО (Оксана Пекун)

Із Києва чи Львова, Бордо чи Амстердама,
З доріг далеких і чужих порогів
Ми їдемо у місто, де нас чекає мама,
Ми завжди повертаємось додому.

Так часто не встигаєм сказати, що хотілось,
Бо час розлуки нас наздоганяє.
В тих зустрічах коротких ціле життя вмістилось,
В якому мама завжди нас чекає.

Приспів:
Будь здорова, мамо,
Будь щаслива, мамо,
Найвірніший і найкращий друг.
Не сумуй так, мамо,
Не тривожся, мамо,
Бо любов твоя рятує від розлук.

Ти завжди зрозумієш, підтримаєш, порадиш,
Які б нас не спіткали буревії,
Ти все на світі знаєш, ти серцем відчуваєш,
Що сповнене любові і надії.

Приспів

 

МАТИ (В’ячеслав Хурсенко)

За плетеним тином хата маленька,
Чекає родину мати старенька,
І я поспішаю до рідного дому,
Забувши про горе, забувши про втому.

В натруджені руки я знов пригортаюсь,
Пробачте, що рідко, але сповідаюсь,
Про свої спокуси, що часто вам снились,
Про те, що ми, діти, до вас забарились.

О, мамо, я скучив за подихом печі,
За рідним садочком, що лине на плечі,
Я хочу присісти на збитім порозі,
І хліба поїсти, що сниться в дорозі.

 

"Мамина вишня"

Слова: Микола Янченко Музика: Микола Янченко

День за днем відпливають від мене роки,
Наче птахи вони відлітають,
Наче листя несуть бистрі води ріки,
І назад вже ніяк не вертають...
Впала перша на скроні мої сивина,
Літа повертають у осінь...
Тільки мамина вишня, що біля вікна,
Тягне віти свої, в неба просить:

Приспів:
Мало хто знає, чому серце крає
Мамина вишня, що біля вікна,
Цвітом весняним мене осипає,
Стоїть, похилившись, мов мати сумна...

Ніби вчора була моя перша весна,
Мене мати за руку водила,
І в садочку, що біля самого вікна
Молоденькі дерева садила.
А роки йшли і йшли, з ними разом росли,
Садочок став гарний і пишний,
Кожну весну у ньому дерева цвіли,
А найкраще з них – мамина вишня!

Приспів.

Де б не блукав я по білому світу,
Жде мене вишня з далеких доріг.
Вкриє весною мене білим цвітом,
Мов, мамина хустка впаде біля ніг...

Приспів.

 

"Мамина хустка"

Я іду до тебе, мамо,
По квітучому саду,
Я несу до тебе, мамо,
Радість і журбу.
Затріпоче пелюстками
Хустка вдалині,
Тільки рідна моя мама
Вибачить мені.

Приспів:
Мамину хустку
В білих пелюстках
Ніжно до серця свого притулю,
Мамину хустку |
В білих пелюстках |
Я зберігаю в далекім краю. | (2)

Я іду до тебе, мамо,
По квітучому саду,
Я твій біль від серця, мамо,
Тихо відведу.
Посідаємо на ґанку
Душу виливать,
Тільки вечір тополиний
Про все буде знать.

Приспів.

Я іду до тебе, мамо,
По квітучому саду,
І вже іншої стежинки
Більше не знайду.
Проведеш мене в дорогу,
Де тернистий шлях.
Буде снитися щоночі
Хустка в пелюстках.

Приспів.

 

"Материнський рушник"

Вишивала рушник
Не весна й не зоря,
Вишивала рушник
Рідна мати моя!
Клала нитку й тепло
В кожну квітку на вік,
Щоб затишно було
Цій душі молодій!

Приспів:
Той рушник, материнський,
Бережу я в житті!
Там, де цвіт материнки
І нитки золоті,
Там, де в хрестиках долі
Мій вишиваний шлях
Загубився в роздоллі,
Десь у житніх полях.

Вишивала рушник
Пісня мамин рук,
Вишивала рушник
Крізь тривоги розлук.
І на той оберіг
Дарувала любов,
Щоб на рідний поріг
Повертався я знов!

Приспів.

Рідна хата моя
Вся у зорах сія,
Є у мене сім'я:
Вчу дітей уже я.
Та нікуди не зник
Ні в грозу, ні в туман
Материнський рушник -
Дорогий талісман!

Приспів.

Загубився в роздоллі,
Десь у житніх полях...

 

"Рідну маму бережіть"

Слова: Микола Янченко Музика: Микола Янченко

Хто за нас вночі не спав,
Колискової співав? - Мама.
Хто в життя дорогу дав,
Хто листа від нас чекав? - Мама.
Хто найбільше бід зазнав,
Сліз гірких в житті пізнав? - Мама.
Хто зігріє нас теплом,
Прийме під своє крило? - Мама.

Приспів:
Рідну маму бережіть
Кожен день, кожну мить,
Бо душа її за нас болить
Кожен день, кожну мить.

Одиноко буде нам,
Коли вже не стане мам, наших мам.
Як без неба і води,
Так без мами ти завжди будеш сам.
Тож любіть її, сини,
Влітку, взимку, восени, бо час летить.
Бог нам маму раз дає,
А роки беруть своє, тож бережіть!

Приспів.

Рідну маму бережіть
Кожен день, кожну мить,
Не тривожте її серце, а любіть
Кожен день, кожну мить!

 

ЧУЄШ, МАМО (Назарій Яремчук)

Рідна мамо, добра ти моя ненько,
Мамо, мамо, вишенько біленька.
Чуєш, мамо, горлиця мені знову
Нагадала давню пісню колискову.
Мамо, мамо, горлиця, як ти, сива
Проліта крізь літа давнім спомином щаслива.
Чуєш, мамо, більшого нема дива
За пісні, що ти дала як папороть цвіла.

Приспів:
Що було - відбуло, наче сніг зійшло,
Наче сон перейшло молоде чоло.
Що було відбуло за туманом літ
Тільки ти, як тоді, розвидняєш світ.
Що було - відбуло, а тебе зову,
Запитай, запитай, чи я так живу.
Чуєш, ненько моя, вічна пісня та,
Що з дитинства несу через всі літа.

В полі, мамо, з пісні проросло жито,
Буде, мамо, наша пісня жити.
Мамо, мамо, пісня край твого поля,
Вічний сон солдата береже тополя.
Мамо, мамо, край сльози твого болю
Ти мені по війні дарувала щастя-долю.
Чуєш, мамо, учини ж мою волю
Доки світ в моїм вікні даруй свої пісні.

Приспів.

 

Мама

Хто мене зігріє в темну ніч?
Хто мені тихенько заспіває?
Ми з тобою, мамо, віч-на-віч.
Знаю я, що кращої немає.
Хай минають дні, летять роки
I, нехай, складне стає так просто.
Може вже й доросла я?

Приспів:
Я не буду казати
Та знай: ми блукаємо між світами.
Але там, де у неба є край
Чути пісню моєї мами.
Я не буду казати
Та знай: ти у мене одна єдина.
Тільки ти чекай.
Мамо, я до тебе лину!

Хто мене зігріє в темну ніч?
Доля, мов ріка, така глибока.
Тільки ми з тобою віч-на-віч,
Ніжна моя мамо синьоока.
Хай минають дні, летять роки
I, нехай, cкладне стає так просто.
Може вже й доросла я?

Приспів. (2)

 

ПІСНЯ ПРО МАТІР (Ніна Матвієнко)

Мамо, вечір догоря,
Вигляда тебе роса,
Тільки ти, немов зоря,
Даленієш в небеса,
Даленієш, як за віями сльоза.

Ти від лютої зими
Затуляла нас крильми,
Прихилялася теплим леготом.
Задивлялася білим лебедем,
Дивом-казкою за віконечком,
Сива ластівко, сиве сонечко.

Сад вишневий на порі,
Повернулись журавлі.
А мені, як до зорі,
Долітати на крилі
Все до тебе, як до вічної зорі.

Там, де ти колись ішла,
Тиха стежка зацвіла
Вечоровою матіолою,
Житом-долею світанковою,
Житом-казкою, юним соняхом,
Сива ластівко, сиве сонечко.

 

Мама

Так бува:
Уночі пролунає дзвінок,
Мама нишком тихо заплаче.
Як там донечка,
Як мій коханий синок?
Серце мамине — чайка неначе.

Приспів:
Мама, мама — букви-намистинки,
Кожна з них дорогу почина.
Мама рідна - це твоя частинка,
Це життєва зірка провідна!

Так бува: все життя —
Ніби замкнений круг,
В домі вашім — горя сліди.
Рідна мама —
Найкращий і відданий друг,
Вона буде з тобою завжди.

Приспів.

Так бува:
Ти захочеш побачить світи
І, напевне, покинеш родину.
Тільки знай,
То для мами лиш ти,
Тільки ти -
Її краща і люба дитина!

 

Пісня про матір *
(Посіяла людям...)

Слова: Борис Олійник Музика: Ігор Поклад

Посіяла людям літа свої, літечка житом,
Прибрала планету, послала стежкам споришу,
Навчила дітей, як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко - і тихо пішла за межу.

- Куди ж це Ви, мамо?! - сполохано кинулись діти.
- Куди ж Ви, бабусю? - онуки біжать до воріт.
- Та я недалечко... де сонце лягає спочити.
Пора мені, дітки... А ви вже без мене ростіть.

- Та як же без Вас ми?... Та що ж ви намислили, мамо?
- А хто ж нас, бабусю, у сон поведе по казках?
- А я вам лишаю всі райдуги із журавлями,
І срібло на травах, і золото на колосках.

- Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і злота,
Аби тільки Ви нас чекали завжди край воріт.
Та ми ж переробим усю Вашу вічну роботу, -
Лишайтесь, матусю. Навіки лишайтесь. Не йдіть!

Вона посміхнулась, красива і сива, як доля,
Махнула рукою - злетіли увись рушники.
— Лишайтесь щасливі... - і стала замисленим полем
На цілу планету, на всі покоління й віки.